Cлова прекрасні, коли вони говорять… говорять щиро, невгамовно і шалено.
так душевно, неповторно несуть сенс думки без фальші та брехні. Вони дивують, возвеличують, втішають, такі багаті та незрівнянні. Пробуджують гучні емоції, та яскраво надихають нас…

Слова, іноді ,вбивають своєю ,холодно, категоричністю. До болі, іноді, торкають правдиві слова, а щирі окриляють.

Слова, так часто, бувають мертвими, голими, порожніми, не справжніми, вони страшні, бо мовчать, так голосно, що аж душа надривається від цього пронизливого, мовчазного, крику.
Слова вбивають нас частково…
Пусті слова, щораз, тим більш наповнюють наше життя, точніше, спустошують його. Коли не несуть жодного змісту, приторно, дратують.
Слова, яких чекаєш, здавалося б, живі…
Почувши їх, ти усвідомлюєш їх ницість і жахливу простоту, мовчання їхнє й довговічну мерзлоту.

Инна Кливчук