МОНмолодьспорту відпрацьовує стратегію і тактику роботи з методичними службами, оскільки саме вони визначають якість навчальної, методичної і виховної роботи
13 червня в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України відбулася зустріч заступника міністра Бориса Жебровського і працівників Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти з директорами районних навчально-методичних центрів Києва. Найголовнішою проблемою, яку обговорювали на зустрічі, була якість управлінської діяльності. Адже саме методичні служби на всіх рівнях проектують і реалізують освітню політику.Грошей не треба, треба мати політичну сміливість: кого призначити, як навчити, як змусити його відповідати
Розмова, що розпочалася з обговорення особливостей роботи методистів, згодом перейшла до більш широких питань, які стосуються реформ в освітній галузі. Серед них – підтримка і популяризація роботи піклувальних рад; партнерство з сільськими школами; під’єднання до інтернету дошкільних навчальних закладів і створення власних сайтів; методичні орієнтири на серпневі вчительські конференції.
ХТО ФАКТИЧНО КЕРУЄ ОСВІТОЮ?
Це перша нарада, яка окреслює стратегію і тактику роботи з методичними службами. Взагалі, методист – дуже важлива фігура в освітньому процесі. Це людина, яка визначає, як прокоментувати методичний документ у школі, як визначити способи його реалізації. Методична служба – це, так би мовити, серце освіти. А від якості управління залежить дуже багато.
– Серед чинників, які впливають на якість освіти, є безкоштовні, але потужні? – запитав учасників наради заступник міністра Борис Жебровський. – Здається, все, що не візьми, потребує грошей. Але є ресурси безплатні. Один з них називається «якість управління освітою». Це означає, що по всій вертикалі від міністерства до школи, до вчителя на керівних посадах – розумні і професійні люди. Тут грошей не треба, тут треба мати політичну сміливість: кого призначити, як навчити, як змусити його відповідати. Не керуватися якимись політичними кампаніями на кшталт «наші прийшли, ваші пішли».
В освіті гілка вертикального управління має такий вигляд: міністерство – начальники обласних управлінь – районних, міських, – директори. За словами заступника міністра, їх дуже мало. У звичайному сільському районі керуючий штат – три одиниці. Обласні органи управління освітою – від 19 до 25 осіб. На них лягає дуже багато роботи, тому й створено методичні служби, що за кількістю працівників разів у чотири більші за державні керівні органи. Це означає, що освітою в Україні фактично керують методисти, адже їм делеговано дуже багато питань, пов’язаних з атестацією медпрацівників, проведенням конкурсів, тлумаченням офіційних документів тощо.
ЛЕТЮЧІ «ТРІЙКИ»
Минулого року всі працівники Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (всі 30 осіб!) побували на стажуванні в сільських районах. Як розповіла «Освіті України» головний спеціаліст департаменту Катерина Таранік-Ткачук, це був дуже цікавий досвід. Учителі та методисти на місцях навіть в умовах браку коштів знаходять шляхи поліпшення якості освіти. Наприклад, у невеличкій сільській школі не було спортивного майданчика, і грошей на його відбудову теж не вистачало. Тоді методисти й учителі організували батьків і всі разом навели лад на шкільному стадіоні. І таких прикладів дуже багато.
– Цього літа відбудеться всеукраїнська акція «Новій школі – новий стандарт», – розповідає Борис Жебровський. – Кожен район кожної області побуває в гостях у іншого району іншої області і також прийме у себе гостей.
Троє людей – начальник районного управління, завідуючий районним методкабінетом і голова профспілки – сядуть у машину і поїдуть у відрядження. Їх завдання – за один день «накопати»… кращий досвід. Не недоліки шукати, а подивитися, як в Україні люди творчі, небайдужі, не чекаючи вказівок і документів з Києва, щось придумують – для підтримки вчителя, для забезпечення його необхідними методичними матеріалами тощо. Увечері ми із 600 районів отримаємо анкети.
У той самий час, пояснив заступник міністра, директори інститутів побувають у своїх колег в інших областях. А в столиці один до одного підуть районні керівники освіти: «Бо райони в Києві – це те саме, що й області в Україні – такі самі незалежні, далекі один від одного».
ЛИШЕ ПОЧАТОК РОЗМОВИ
– Сьогодні міністерство відпрацьовує стратегію і тактику роботи з методичними службами як потужним загоном підвищення якості управління, а отже, і в цілому якості освіти, – зазначив заступник міністра. – Думаю, що після цього ми на колегії ухвалимо деякі документи, пов’язані з роботою методичних служб. Сьогодні нам підкажуть, які там є застарілі положення тощо. Якою має бути взаємодія з управліннями, з навчальними закладами, права, обов’язки, зарплати… Як підвищити соціальний статус, щоб було престижно переходити з посади вчителя на посаду методиста.
Проблема школи полягає в тому, що треба так продумати стратегію і тактику роботи з методичними службами і зі школами, щоб до неї були залучені батьки, вчителі, учні, громадськість і навіть політики.
По суті від одного питання – діяльності методичної служби – перейшли до загальних тем виховання, організації роботи. Йшлося і про тонкощі атестації педпрацівників, і про творчі майстерні, і про впровадження в школах усеукраїнських експериментів (у цих питаннях є дуже багато проблем, але це – тема окремої розмови).
Узагалі, нарада з директорами районних навчально-методичних центрів Києва – це, так би мовити, «перша ластівка».
– 21 червня відбудеться зустріч з директорами інститутів української післядипломної освіти, – розповів Борис Жебровський. – 2 – 3 серпня в Кіровограді я зустрічаюся з начальниками всіх обласних управлінь. І серед багатьох інших тем відбудеться обговорення роботи методичних служб. А потім 28 серпня – підсумкова колегія міністерства розгляне питання діяльності початкової школи за умов нових стандартів і роботи методистів зокрема.
«Освіта України» буде стежити за подіями, тому ми обіцяємо ще повернутися до цієї вкрай важливої теми.
ВІД ЗВОРОТНОГО
СУЧАСНИЙ ШКОЛЯР: TERRA INCOGNITA
На зустрічі з директорами навчально-методичних центрів Києва було порушено одну з основних проблем, що стосуються освітньої реформи. Коли про неї заходить розмова, більшість людей (навіть досвідчені освітяни!) радо обговорює питання вищої освіти, педагогічних кадрів і… забувають про ключову фігуру освіти – учня.
– Ми зверталися до фахівців з психології, педагогіки, соціології з проханням намалювати психологічний портрет сучасного учня: що він читає, в які соціальні мережі ходить, з ким спілкується, що пише, про що думає, – каже головний спеціаліст Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту Катерина Таранік-Ткачук. – І що з’ясувалося? Жоден науковий інститут сьогодні не може дати цього узагальнення. Потрібні спеціальні дослідження, анкетування. Адже від того, як добре ми знаємо сучасних дітей, залежить не лише навчальна, а й виховна, позашкільна робота. Наприклад, як можна коригувати програму з літератури, не знаючи, яким книжкам надають перевагу діти? Заступник міністра Борис Жебровський наголосив, що процес реформ, який розпочато нині в освіті – довготривалий і спрямований на те, щоб зважити, якою є сучасна дитина. Тобто йти від зворотного – що потрібно дитині? Якщо взяти це за відправну точку, можна дійти багатьох цікавих висновків. Наприклад, почати готувати вчителів, які викладають інформатику… англійською мовою, аби діти не лише могли виходити в інтернет, а й вільно спілкуватися там з цілим світом. Це вже зовсім інший рівень європейської соціалізації дитини.
Тоді перед вищою освітою постають нові, більш широкі завдання. Наприклад, було б добре, якби всі вчителі складали державний іспит з іноземної мови (і з української також!). Тобто не вища школа визначає, якою має бути дитина – це вирішує сама дитина. Адже сучасні учні вже не ті, що, скажімо, п’ять років тому. І середня освіта, і вища школа, і освітні реформи, і зміни в державі взагалі мають відштовхуватися від постаті дитини. Якщо ми цього не зрозуміємо, то прірва між учителями і дітьми поглиблюватиметься, – зазначив Борис Жебровський. Треба повернутися обличчям до дитини і спитати: «Що хочеш ти?».
Людмила ЗАГЛАДА, «Освіта України» № 25
|
