У1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила день 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов’язано з тим, що синдром набутого імунодефіциту (СНІД) придбав масштаби пандемії. В даний час понад 41 мільйон чоловік живуть, будучи інфіковані ВІЛ / СНІДом. Найбільше від розповсюдження цього небезпечного захворювання в Європейському Союзі і країнах, що межують з ним, страждає молодь.  В усьому світі в цей день говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що чума ХХ, а зараз вже і ХХI століття загрожує існуванню людства ... Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ / СНІДу.

    Всесвітній день день боротьби зі СНІДом, який щорічно відзначається 1-го грудня, служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів ВІЛ / СНІД.  Розуміючи всі зростаючі складнощі, пов’язані з пандемією ВІЛ / СНІДу, ООН створила в 1996 році союз шести всесвітніх організацій. Названа Спільної програмою Об’єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (ЮНЕЙДС), програма об’єднує як спонсорів цього спільного проекту Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення; Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) та Світовий банк. ЮНЕЙДС підтримує довгострокові глобальні проекти з профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу; допомагає боротьбі за права людини незалежно від ВІЛ-статусу, здійснює допомогу країнам в усьому світі за допомогою проведення навчання заходам профілактики, підтримки досліджень з питань ВІЛ / СНІДу і роботи з програмами розширення міжнародного фронту боротьби з ВІЛ / СНІДом. 
Всесвітній день боротьби зі СНІДом став щорічною подією в більшості країн. Хоча 1 грудня визначений як дата для проведення Дня, в багатьох співтовариствах організовується ряд заходів, що проводяться протягом тижнів і днів до і після офіційного святкування.

Символом боротьби з СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.

У столиці за період епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, з 1987 р. і до жовтня 2011 р., офіційно зареєстровано 9017 випадків ВІЛ-інфекції, що становить 0,34% всього населення міста (показник захворюваності — 338,4 на 100 тис. населення), в тому числі — 101 іноземний громадянин; серед них 2259 хворих на СНІД (84,8 на 100 тис. населення), в тому числі14 іноземних громадян; померли від СНІДу 898 осіб (смертність — 33,8 на 100 тис. населення).

Всього під нагляд протягом 9 міс 2011 р. з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекція взято 717 осіб (25,6 на 100 тис. населення), в тому числі 10 дітей та 4 іноземні громадянина. За аналогічний період 2010 р. — 636 осіб (22,9 на 100 тис. населення), в тому числі 16 дітей. Ріст кількості ВІЛ-інфікованих осіб становить 11,3%. Серед них за 9 міс 2011 р. зареєстровано 339 хворих на СНІД (12,1 на 100 тис. населення), в тому числі 3 дитини та 4 іноземні громадянина, проти 265 хворих на СНІД (9,5 на 100 тис. населення), в тому числі 5 дітей (ріст на 21,9%).

З кожним роком збільшується кількість ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку. Якщо у 1995 р. з 13 ВІЛ-інфікованих осіб було лише 5 (38,5%) жінок, то у 2008 р. — 443 (43,7%), у 2009 р. — 325 (38,7%), 2010 р. — 348 (39,9%), за 9 міс 2011 р. — 280 (39,0%).

Вікова структура зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб свідчить про те, що ВІЛ-інфекція вражає найбільш працездатну та репродуктивну вікову групу населення. За період з 1987 р. — 9 міс 2011 р. найбільша кількість ВІЛ-інфікованих зареєстрована у віковій групі 20–29 років — 4655 (51,6%), 25–49 років — 6216 (69,0%) осіб.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції/СНІДу за період нагляду:
статевий — 3069 (34,0%) осіб;
парентеральний (при введенні ін’єкційних наркотиків) — 5649 (62,7%) осіб;
вертикальний — 291 (3,2%) дітей;
не встановлено — 8 (0,1%) осіб.

Слід зазначити, що кількість виявлених ВІЛ-інфікованих осіб значно перевищує дані офіційної реєстрації. В останні роки офіційно реєструється лише четверта частина з числа виявлених ВІЛ-позитивних осіб: 2008 р. — 26,0%, 2009 р. — 24,5%, 2010 р. — 23,0%, за 9 міс 2011 р. — 25,5%, що є наслідком відмови осіб, які проходили обстеження, від подальшого проведення додаткового клініко-лабораторного дообстеження у спеціалізованих закладах, а також відсутності моральної підготовки населення до усвідомлення факту життя з ВІЛ.

За даними серомоніторингу за 9 міс 2011 р. у місті обстежено 147 711 осіб, з них 2816 (1,9%) — отримали позитивний результат, у діагностичній лабораторії міської санепідстанції обстежено 58 039 осіб, з них у 164 (0,3%) — виявлено позитивний результат.

У місті щороку зростає ризик зараження ВІЛ через донорську кров та її компоненти у зв’язку зі збільшенням кількості інфікованих ВІЛ донорів, яких вдається виявити при тестуванні. За даними серомоніторингу кількість їх тільки за 6 (1999–2004) років становила 329 осіб, тобто 0,09% кількості обстежених. У 2008 р. — 78 (0,2%), у 2009 р. — 62 (0,14%), у 2010 р. — 46 (0,1%), за 9 міс 2011 р. — 54 (0,2%) обстежених.

За період епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в місті Києві (1987 р. — 9 міс 2011 р.) зареєстровано 2259 випадків захворювання на СНІД, з них 1318 (58,4%) — хворих на туберкульоз. За 9 міс 2011 р. зареєстровано 339 випадків захворювання на СНІД, з них 117 (34,9%) — хворих на туберкульоз.

Епідемія ВІЛ/СНІДу залишається однією з серйозних медичних і соціальних проблем, яка потребує ефективних заходів як з боку системи охорони здоров’я, так і з боку громадських організацій і суспільства в цілому.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.ses.gov.ua