Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий. Сади цвітуть. В березах бродить сік. Це солов'їна опера, Ла Скала! Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь. Тут ті бузки проламують тини. Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни. Але кленочки проросли крізь ґанки. Жив-був народ над Прип'яттю – і зник. В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник. Ліна Костенко
