За статистикою в нашій країні щодня нещасні випадки призводять до загибелі чотирьох дітей, щотижня – цілого класу школярів і щороку – майже двох тисяч юних громадян!

Біда трапляється тоді, коли  дітей залишають напризволяще, там, де на них чатує небезпека. Небезпека збільшується з настанням сильних морозів. У період низьких температур, аби уникнути можливого переохолодження чи обмороження організму, не випускайте без нагальної потреби дітей на вулицю.

У розвитку загального переохолодження виділяється кілька фаз: 1) людина відчуває втому, скутість, сонливість, байдужість до навколишнього; 2) за подальшого зниження температури тіла спостерігається запаморочення, зупинка кровообігу, серцевої діяльності. Але найбільшу небезпеку становить обмороження - це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур.

Найбільш уразливі для обморожень частини тіла з найслабшим кровопостачанням це – ніс, вуха, кінцівки, насамперед, нижні.

Симптоми обмороження розвиваються під час перебування на холоді. По-перше, виникає відчуття холоду. Потім людина відчуває поколювання, її шкіра набуває блідого відтінку, втрачає чутливість. Пізніше німіє і набуває синюшного відтінку. Втрата чутливості робить непомітною подальшу дію низької температури і часто є причиною тяжких незворотних змін у тканинах. Справжню глибину обмороження можна встановити тільки після припинення дії холоду, інколи через кілька днів (на ураженій ділянці з’являється набряк, запалення чи змертвіння тканин).

Під час перебування на холоді треба закривати, де це можливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок. Для профілактики обморожень, якщо ви використовуєте різні мазі пам’ятайте, що вони можуть дещо захистити від вітру, але не від морозу.

Звертаємо вашу увагу, що довготривале перебування дітей на відкритому повітрі небезпечне!

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками та електроприладами. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми про це. Пам’ятайте, що вимірюються ці хвилини ціною життя. А щоб неочікувана мить не стала початком великої біди, давайте дітям чіткі рекомендації, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!