На зустріч із заступником міністра освіти і науки, молоді та спорту Борисом Жебровським приїхали представники всіх ланок, які забезпечують роботу дитячих їдалень. Фахівці шкільного харчування взялися з’ясувати всі наболілі проблеми й висловити слушні пропозиції. Отже, спробуємо акумулювати найважливіше…

Важко вимагати від кухаря, який отримує 1 000 гривень зарплати, відповідальності. Але ці люди мають усвідомлювати, що від них залежить життя дітей

Ми маємо зрозумі­ти, що насправді заважає працівни­кам їдальні й де знайти ре­зерви, – розпочав Борис Ми­хайлович. – Харчування дітей у садочках і школах – це не лише всеукраїнська проблема. Це гостре питання в усіх єв­ропейських країнах. У деяких державах узагалі немає гаря­чого харчування – діти їдять те, що принесуть із дому. Як виявилося, маленьких британ­ців з надмірною вагою навіть більше, ніж школярів-американців. За останні сім років мешканці Великобританії роз­робили загальнонаціональне меню, відпрацьоване до дріб­ниць: продуктів, ваги, часу приготування, категорій.

ЧИ МАЄ БУТИ СМАЧНО?

Першими до розмови при­єднуються шкільні кухарі. Працівники українських їда­лень, незважаючи на обме­жений штат і низьку заро­бітну плату, і справді віддані роботі. Наприклад, у Прилу­ках лише 35 кухарів обслу­говують п’ять тисяч школя­рів і 2 400 дошкільників. І всі мають не менш ніж 4 – 5 розряд!

 – Хто сказав, що в ресто­рані кухар має бути кращим, ніж у дитячому садочку? – запитує директор комбіна­ту шкільного харчування «Шкільний» Надія Добрич. – Ми так не вважаємо! Всі наші працівники знають техноло­гічні процеси, приблизне дво­тижневе меню розробляємо до дрібниць… Маємо і зворот­ний зв’язок: щомісяця дирек­тори шкіл і садочків пишуть довідки, де роз’яснюють, чим задоволені, а чого не виста­чає для нормальної роботи. Але, звісно, смачно/несмач­но – то суб’єктивний фак­тор. Наприклад, дворічні діти після садочка жаліються бать­кам, що годують несмачно. Та малюки, насамперед, ма­ють бути здоровими! Якщо для цього потрібно їсти ман­ну, перлову чи вівсяну каші, салати, а дитина не звикла – то вже вина батьків. Адже від правильного харчування за­лежить усе: й інтелектуаль­ний розвиток, і успіхи на фіз­культурі!

І ЗНОВУ МОЛОКО

Не варто й пояснювати, що мо­локо й кисломолочні продукти щодня мають бути в дитячо­му раціоні. І тут ситуація не­однозначна. Якщо для школярів загальноосвітніх шкіл передба­чено молочної та кисломолоч­ної продукції лише 18 грамів на день, то учні молодшої шко­ли, які мешкають у Чорнобиль­ській зоні, випивають 120 гра­мів на день, а старші – 200. А коли кухарі жаліються, що цього недостатньо, представни­ки села, наприклад, вважають норму зависокою. Адже багато родин тримає домашню худобу, і дітям, звісно, краще пити своє молоко, ніж магазинне. Тепер настала черга всі ці проблемні моменти розв’язувати.

А буває й так…

 – У нашому закладі 140 ді­тей, які харчуються чотири рази на день. При цьому – один кухар і одна посудомийка на зміну! – пояснює свою про­блему кухар Клеванської школи-інтернату Рівненської облас­ті Олена Котюха. – Як можна збільшити штат? Ще одна наша абсолютно формальна, але все-таки проблема – не маємо змо­ги списати старий, іще часів СРСР, посуд – миски, кастру­лі… А в нас давно є нові!

Кухарі жаліються, що навіть сучасно обладнані школи не за­вжди задовольняють потреби працівників їдальні. Жінки-кухарі як піднімали по 50 кіло­грамів картоплі на другий по­верх у руках, так і піднімають. Кухар Раїса Трояченко працює в НВК № 240 «Соціум» Оболонського району м. Києва, де на­вчається аж 1 100 дітей.

 – Меню раніше було різно­манітнішим. Тепер із продуктів, які нам дозволено використо­вувати, багато не приготуєш. Є нововведення: на сніданок змушені готувати перші страви. Малюкам не дуже й хочеться зранку їсти борщ. Ходимо, про­симо… Старшим діткам, яких не годуємо, нема чого в буфеті ку­пити – асортимент звужено до мінімуму. 600 учнів лишаються голодними, бо, крім чаю чи пи­ріжка, нічого немає…

З КИМ ВОРОГУЄМО?

 – Коли я запитав кухарів ди­тячих садочків, хто для них є найбільшим ворогом, вони були одностайні: «Тендер», – кон­статує заступник міністра. – Розберімося, чому це так.

Технолог Уманської міської гімназії Зоя Овчіннікова жа­ліється, що працювати з тен­дерними закупівлями досить важко. Їх доводиться інколи проводити тричі на рік (має бути один), бо щоразу був лише один учасник… Особливо важ­кими є тендери на м’ясну про­дукцію. Обслуговувати 35 шкіл і садочків погодилася тільки одна фірма, яка цього року вже від­мовилася це робити.

 – Ці організації працюють у замкнутому просторі, – роз­повідає вона. – Вони обслу­говують тільки навчальні за­клади й не мають можливості заробляти додатково. Але ж зарплата наших працівників є дуже низькою. Школярів по всій Україні взагалі годують, виходячи не з норм, а з можли­востей бюджету. 7 – 7,5 грив­ні коштує гарячий обід. Але 50 відсотків від цієї суми має ста­новити оплата послуг підпри­ємства. 10 – 11 гривень буде достатньо, щоб виплатити по­датки, зарплату, закласти ре­зерв на час дитячих канікул. Треба визначити вартість ціни обіду і в ній чітко вказати, які гроші повинні йти на послу­ги підприємства. Деякі заклади пропонують батькам частково оплачувати шкільний обід. Але потрібно врегулювати це пи­тання на законодавчому рівні. Також просимо змінювати ма­теріально-технічну базу, кон­сультуючись із нашими тех­нологами. Наприклад, якщо на сучасні плити зі скляним покриттям, які встановлюють сьогодні в київських школах, поставити 40-літрову каструлю з борщем, вона трісне вже піс­ля першого використання.

ВІД ЧОГО ХВОРІЄМО?

Головний спеціаліст відділу ор­ганізації Державного санітарно­го епідеміологічного нагляду Те­тяна Сомова пояснила причини спалахів гострих кишкових ін­фекцій у місті Богодухові Хар­ківської області та в Обухівському садочку «Рушничок».

 – Причина отруєння в Богодухові – постачальник підро­бив санітарні книжки, – розпо­відає Тетяна Євгенівна. – В нас також не передбачено контроль баз для зберігання продуктів. А з урахуванням поганого стану матеріально-технічної бази ри­зик інфекційних захворювань зростає. Хоча можу вам розпо­вісти про закордонний досвід. Нещодавно ми були в Польщі. За національними традиціями, директор дитячого будинку сам визначає, скільки дітям треба їжі й якої. Є приміщення, де вихованці самі куховарять. Там брудно, діти не прибирають за собою. Проте нас запевнили, що спалахів гострих кишкових інфекцій у них немає із часів війни. Просто, щоб їх конста­тувати, має захворіти справді значна кількість дітей. А в нас вважається: п’ятеро хворих – це вже спалах. Наша санслужба нині змінюватиме умови праці, перевірки відбуватимуться те­пер двічі на рік з повідомлен­ням за 10 днів. Хоча, можливо, нам зарано виявляти таку дові­ру. Деякі працівники, на жаль, не дотримуються санітарно-гі­гієнічних норм навіть у себе вдома. Наприклад, 12 родичів кухарів Обухівського садочка «Рушничок» також захворіли на сальмонельоз! Я розумію, важ­ко вимагати від кухаря, який отримує 1 000 гривень зар­плати, відповідальності. Але ці люди мають усвідомлювати, що від них залежить життя дітей.

 – Я розумію, що розв’я­зати всі проблеми шкільних їдалень неможливо, – підсу­мовує Борис Михайлович. – Ми рекомендуватимемо всім обласним управлінням про­вести такі самі наради і круглі столи, аби вже сьогодні мак­симально вирішити всі про­блемні питання.

ПЕРЕВІРКА

ЗАПОБІГАЄМО ОТРУЄННЯМ

Цього літа й на початку осені серед дітей, які харчувалися в навчальних за­кладах, на жаль, знову були зафіксовані масові спалахи гострих кишкових ін­фекцій. У зв’язку з цим відбулося кілька засідань уряду, де обговорювалися питання організації харчування дітей. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту й Міністерство охорони здоров’я підписали спільний Наказ № 870/1246 від 5 листопада 2012 року «Про посилення заходів з профілактики гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь серед дітей у загальноосвітніх навчаль­них закладах». Згідно з наказом, створено комісії, які перевіряють умови пе­ребування, навчання й виховання дітей у загальноосвітніх навчальних закла­дах. Також проводиться моніторинг стану здоров’я школярів і роз’яснювальна робота серед батьків і працівників навчальних закладів, аби запобігти виник­ненню кишкових інфекцій.

ІННОВАЦІЇ

МЕНЮ БЕЗ ПАПЕРІВ

Навіть педагоги можуть позаздри­ти тій купі документів, які змуше­ні заповнювати кухарі. А в Броварах Київської області зацікавились електронним меню після введення до штатного розпису ставки діє­тичної сестри. Молоді працівники не вміли розробляти меню. Тому разом з програмістами складено програму, за якою це можна зро­бити за 20 хвилин. Протягом дня кухар і дієтична сестра вносять усю інформацію про продукти, їх кількість, терміни зберігання, а по закінченні роботи змінити її вже неможливо. Сама програма разом з обслуговуванням коштуватиме 3 000 гривень.

Такі програми створюють і в ін­ших НЗ. Наприклад, у Житомирі її розробив завідувач дитячого садочка. Хоча програма, можна сказати, космічна, адже в ній потрібно врахувати вимоги 21 нормативного документа. Борис Жебровський запевнив, що МОНмолодьспорту сприятиме поширенню такої практики.

Олена СОЛОДОВНІК, «Освіта України» № 47