Десять місяців тому в грудневому номері «Освіти України» в матеріалі «Як розправитися з психологом?» ми розповіли про конфлікт між батьками і шкільним працівником. Нагадаємо: мати хлопчика вимагала звільнити психолога за те, що та визнала дитину не готовою до навчання. Нещодавно ми дізналися, що конфлікт вирішився у специфічний спосіб. Під тиском листів і скарг, які щедро надсилала мати до різних інстанцій, психолог першої категорії звільнилася зі школи. І нині успішно працює в приватному психологічному центрі. Розібратися в цій ситуації нам допомогла методист з психологічної служби науково-методичного центру управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Раїса Григорович. Пропонуємо вашій увазі її думку про значення й розвиток психологічної служби.

Мета роботи працівників цієї галузі – психологічне забезпечення педагогічного процесу і підвищення його ефективності, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя всіх його учасників. Та чи легко цього досягти?


Із 56 практичних психологів ЗНЗ лише 57 % працюють на одну ставку, 13 % мають 0,75, а 30 % – всього 0,5 ставки. Про довантаження психолога до однієї ставки можна тільки мріяти

Найчастіше працівникові освітньої психологічної служби доводиться мати справу з проблемами, які виникають у галузі. Нічого не вдієш – це визначено його функціональними обов’язками. Причини всіх проблем можна поділити на «зовнішні» – недостатнє фінансування галузі, і «внутрішні» – незнання педагогічними працівниками різних рівнів – від начальника управ­ління освіти до вчителя і вихователя – сучасних досягнень психологічної науки. А подекуди – й відверте небажання роз­вивати цей потрібний напрям.

ТРИВОЖНА СТАТИСТИКА

А потреба у кваліфікованій роботі психологів є. За результатами моніторингового дослідження акцентуацій у характері старшокласників (які за певних умов призводять до девіантної та делінквентної поведінки), серед 562 випускників 2011 року 87 % мали акцентуації. Серед 1 136 учнів 11 класів 2012 року цей показник становив 82 %, серед 1 839 учнів 9 класів – 74 %. Для порівняння, за даними А. Є. Лічка, загострення окремих рис характеру в учнів різних типів шкіл варіює в межах 32 – 88 % від загальної кількості. Тобто відсоткові показники кількості учнів з акцентуаціями характеру в Святошинському районі Києва знаходяться на верхньому «умовно нормальному» рівні. За результатами зовнішнього незалежного оцінювання 2011 року, район посідає дев’яте місце за виконанням тестових завдань з математики і восьме місце – з української мови, але… третє місце серед районів столиці за кількістю наркозалежних осіб.

Тому важливість роботи соціального педагога важко переоцінити. Він проводить систематичну профілактичну роботу з формування навичок здорового способу життя, супроводу родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, працює з дітьми-сиротами, напівсиротами, дітьми з обмеженими фізичними можливостями. А на підставі спостережень і досліджень прогнозує посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня чи групи, результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості.

ПСИХОЛОГ І ЗАВУЧЕВІ НЕ ЗАВАДИТЬ

Серед основних напрямів психологічного супроводу навчально-виховного процесу освітніх закладів важливу роль віді­грає також робота з підвищення психологічної компетентності керівників, членів адміністрацій, педагогічних працівників шкіл і дитячих дошкільних установ. Біхевіоріально-когнітивний підхід, який лежить в основі педагогіки, – це лише четверта частина сучасної психології. На жаль, більшість сучасних педагогічних працівників не дуже орієнтовані у психодинамічному, екзистенційно-гуманістичному, гештальт-підходах. Це не дає можливості ефективно розв’язувати сучасні проблеми, які виникають при організації навчально-виховного процесу освітнього закладу.

За результатами досліджень, більшість керівників має акцентуації характеру (дисгармонійність особистості), але оцінює рівень конкурентоспроможності послуг навчального закладу на 9,8 бала, а власну конкурентоспроможність – на 9,5 бала (серед максимальних 12). У 57 % заступників директорів з навчально-виховної роботи відзначається високий рівень ригідності (негнучкості мислення), що перешкоджає ефективному прийняттю управлінських рішень. З 1 672 опитаних педагогів 33 % мають сформовані фази емоційного вигоряння, а в 67 % вчителів такі фази, як напруга, виснаження, резистенція – на стадії формування.

ХТО НАСПРАВДІ ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ

Тож очевидно, що праця психолога в закладах освіти є надзвичайно важливою. Розуміє це і керівництво. Так, 2012 рік визначений Концепцією розвитку психологічної служби системи освіти України (наказ МОН України від 19.06.2008 р. №554) як завершальний з виконання плану дій щодо її реалізації.

Однак залишається невиконаним пункт 1.5 – «Створити районні центри практичної психології і соціальної роботи або ввести в усіх районах посади методистів, які відповідають за діяльність психологічної служби згідно з нормативами чисельності основного персоналу центрів практичної психології і соціальної роботи й методистів, які відповідають за психологічну службу».

Згідно з «Нормативами чисельності основного персоналу центрів практичної психології і соціальної роботи та методис­тів, які відповідають за психологічну службу» листа МОН України від 15.08.2007 р. №1/9-479 «Про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів» передбачено три ставки методистів, які відповідають за психологічну службу, при чисельності в районі понад 20 тисяч дітей у дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Але далеко не кожен район має потрібну кількість фахівців. На заваді іноді стають управлінські рішення керівників освітньої галузі. Деякі менеджери, які вирішують питання щодо укомплектування фахівцями методичних центрів, за­уважують, що цей лист міністерства є лише рекомендацією. І саме «на місцях» вирішують, виділяти чи не виділяти ставки методистів.

Цю позицію, напевне, варто проінтерпретувати так: яку об’єктивну точку зору не мало б МОНмолодьспорту, саме в місцевих управліннях освіти ухвалюватиметься власне суб’єктивне рішення, часто – упереджене. Щодо цього чітко висловив свою думку заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський у статті «Освітні мости», порівнявши управлінську вертикаль освітньої галузі з «понтонною переправою».

Щоб зберегти мінімально необхідну для подальшого розвитку психологічної служби району кількість ставок методистів, визначену листом МОНмолодьспорту, доводиться вживати непопулярних для керівництва освітнього простору району за­ходів – скаржитися у «вищі інстанції» й виносити «сміття з хати».

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Положенням про психологічну службу системи освіти України, затвердженого в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 №616, передбачено створення районних навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби, які можуть функціонувати як структурні підрозділи науково-методичних кабінетів (центрів) управ­ління освіти. Основною метою діяльності кабінетів (центрів) психологічної служби є науково-методичне забезпечення, методичний супровід, методичний контроль і підвищення кваліфікації, професійного розвитку практичних психологів, соціальних педагогів, надання практичної соціально-педагогічної, психологічної та організаційно-методичної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу, органам управління освітою. Але вже понад три роки типові положення є в «проекті» і не затверджуються Міністерством юстиції, що юридично перешкоджає створенню таких структур у районах.

У вересні 2012 року вступили в дію нові штатні розписи освітніх закладів. Тепер одна ставка з розрахунку на 700 учнів залишається сталою і за кількості 900, і за 110 школярів у ЗНЗ. Навіть не всі столичні школи можуть похвалитися такою кількістю дітей. Наприклад, у нашому районі з 56 практичних психологів ЗНЗ лише 57 % працюють на ставку, 13 % мають 0,75, а 30 % – всього 0,5 ставки. Про довантаження психолога до однієї ставки можна тільки мріяти. Адже факультативами або гуртковою роботою насамперед завжди довантажують досвідчених, зі значним стажем учителів, особливо перед пенсією. На думку адміністрацій, їм більше потрібні кошти, ніж молодим психологам.

Ще складнішою є ситуація з укомплектуванням посад соціальних педагогів. Молоді фахівці, випускники вищих навчальних закладів або не «доходять» до школи, або, зрозумівши не з книжкової теорії складність роботи, – звільняються. Знову-таки довантажують учителів-предметників. І це ще півбіди – педагогів можна відносно швидко навчити. А ось добитися від до­вантажених соціально-педагогічною роботою заступників директорів виконання діагностичної, прогностичної, попе­реджувально-профілактичної, соціально-перетворювальної, консультативної психолого-педагогічної функцій – майже нереально. Вони вважають, що держава, скоротивши посади заступників директора, довантажила функціоналом со­ціального педагога формально, компенсуючи ставки адміністрацій.

Все це викликає одне запитання. А чи зможе взагалі реалізуватися в найближчому майбутньому основна мета діяльності психологічної служби: психологічне забезпечення і підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя всіх його учасників – вихованців, учнів, педагогічних і науково-педагогічних працівників?


Раїса ГРИГОРОВИЧ, методист із психологічної служби Науково-методичного центру управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

«Освіта України» № 43